українська версія русская версия english version


Головна сторінка Зворотній зв’язок Карта сайту
Номери
Ресторація
Баня
Послуги

Канали зв'язку:

+380 67 7466632

(+ Viber, WhatsApp)

+380 73 2695757

info@hof.net.ua

Вільній Wi-Fi для відвідувачів

Номери

ГоловнаGrün HofНомери9. Vitéz nagybányai Horthy Miklós
1. Soviet-line 2. Europe-line 3. Prinz Eugen-állás 4. Szent Lászlió-állás 5. Hunyadi-állás 6. Árpád-vonal 7. Beneš-linie 8. Masaryk-linie 9. Vitéz nagybányai Horthy Miklós

9. Vitéz nagybányai Horthy Miklós

До Ваших послуг тримісна кімната, що знаходиться на другому поверсі в окремому будинку (наразі перебуває на ремонті):


Історична довідка.

Кімната названа на честь Міклоша Горті — керівника Угорщини періоду 1939-1944 років, коли до її складу входило Закарпаття.

Міклош Горті, дворянський титул Горті-де Надьбанья (угор. vitéz nagybányai Horthy Miklós, нім. Nikolaus von Horthy und Nagybánya) (1868-1957) — правитель (регент) Угорського королівства у 1920-1944, адмірал.

Виходець із старого дворянського роду. У 1908-1914 рр. ад’ютант імператора Франца Йосипа. Під час Першої світової війни — капітан, потім адмірал австро-угорського військово-морського флоту, здобув ряд перемог, в березні 1918 р. призначений головнокомандувачем флоту. Займав цю посаду аж до наказу імператора Карла I про здачу флоту новоствореній Державі сербів, хорватів і словенців (31 жовтня 1918).

Очолив опір комуністичної революції 1919 року (Угорська радянська республіка) на півдні країни; після евакуації з Будапешту румунських військ Горті вступив у місто на білому коні і оголосив про те, що прощає «грішну столицю».

При Горті Угорщина залишалася королівством, але престол був вакантним. Таким чином, Горті став адміралом без флоту (Угорщина втратила вихід до моря) і регентом в королівстві без короля, офіційно він титулувався «Його світлість регент Угорського королівства». Виступив ініціатором участі Угорщини в Другій світовій війні. Будучи союзником Гітлера (задовольнив реваншистські устремління режиму — завдяки втручанню Німеччини Угорщина за Віденським арбітражем отримала в 1938 році частину Словаччини і Закарпатську Україну, а в 1940 році від Румунії — частину Трансільванії), він разом з тим був противником геноциду євреїв і взагалі проти втручання Німеччини у внутрішні справи країни.

Горті, незважаючи на вимоги Гітлера, спочатку не хотів оголошувати війну Союзу, прагнучи обмежити справу розривом дипломатичних відносин, але після того, як 26 червня 1941року літаки, упізнані як радянські, здійснили наліт на угорське місто Кашшая (нині Кошице у Словаччині), Угорщина 27 червня оголосила війну СРСР. Не виключено, що цей наліт був німецької провокацією.

Горті одним з перших серед союзників Гітлера усвідомив невідворотність поразки країн «осі» у війні і вже з 1942 року почав секретні переговори з союзниками. Однак у березні 1944 року він був змушений дати згоду на введення в Угорщину німецьких військ, а з ними і військ СС, які почали депортацію євреїв і циган.

При наближенні радянських військ до кордонів Угорщини Горті змістив у серпні 1944 року пронімецький уряд Стояї і призначив прем’єром генерала Гейзу Лакатоша. 15 жовтня 1944 року уряд Горті оголосив про перемир’я з СРСР. Однак вивести свою країну з війни Горті, на відміну від короля Румунії Міхая I, не вдалося.

У Будапешті відбувся підтриманий Німеччиною державний переворот, а син Горті був викрадений загоном СС і взятий в заручники. Під тиском Гітлера через кілька днів адмірал передав владу лідеру фашистської пронімецької партії Ференцу Салаші і був вивезений до Німеччини,-де утримувався під арештом разом з сином і його родиною.

Після закінчення війни 77-річний Горті не був відданий під суд як військовий злочинець, хоча на цьому наполягав уряд Югославії, і переїхав з родиною до Португалії, в Ешторіл,-де прожив до 1957 року. Перепохований на батьківщині в 1993 році.