українська версія русская версия english version


Головна сторінка Зворотній зв’язок Карта сайту

Канали зв'язку:

+380 67 746 6632

(+ Viber, Telegram, WhatsApp)

info@hof.net.ua

Вільній Wi-Fi для відвідувачів
ГоловнаВідпочинок у насБальнеологічний туризмІсторія мінеральної води Драгівська

Історія мінеральної води Драгівська

Як пише Drahny Fr. (1924): «Жупа Марамороська найбагатша мінеральними водами. В 98 селах тут відомі 234 мінеральні джерела, багато з яких знаходяться біля залізничного шляху Кіральгаза-Ясіня. Найвідоміші із мінеральних джерел — «буркутів“ — народ охрестив своїми, часом багатозначними назвами».

Серед «Святих керниць» згадується і Драгівська мінеральна вода: «Безсмертна керниця» (с. Боронява), «Свята керниця» (с. Бобовище), «Золота керниця» (с. Золотарьово), «Драговська керниця» (с. Драгово), «Княжева керниця» (м. Тячів) та ін. (Стрипський Г.,1924). Назви свідчать, що джерела існували ще за часів язичництва.

В період від XVI до середини XIX ст. як знання про мінеральні джерела, так і їх використання в порівнянні з середньовіччям суттєво поступилися вперед. Поруч таких «керниць» селяни будували колиби, викопували ями, ставили бочки без дна і приймали купелі під відкритим небом. Використання мінеральної води з лікувальною метою під наглядом лікарів почалося, загалом, у XIX ст. Тоді ж біля джерел мінеральних вод спритні підприємці почали будувати водолікарні, пансіонати, готелі.

Марамороські джерела вуглекислих вод здобули особливої слави з XVI століття, коли в 1558 році на шляху з Царгороду до Москви через Карпати московське посольство зупинилося в Угольському монастирі і у своєму звіті цареві Іванові Грозному розповіло про мінеральні багатства цього краю.

Як описує А. Петров (1924), «У волості Мараморош, у горах Полонинних на річці Угля між тих великих річок й гір стоїть монастир. У тім монастирі — говорить звіт — є криниця, в якій вода солодка, як грушевий квас з медом… Той квас п’ють усі браття (ченці)… так само як і гості… Одні джерела теплі, одні студені. До цих вод приходить багацько людей, хворих на різні хвороби, немочі, лягають до них, і всім, хто приходить, вертається здоров’я й одужання.

Спосіб лікування подібний тому, який і досі зустрічається в неустаткованих карпатських купелях біля джерел лікувального характеру. Але могли бути і купелі: поблизу монастиря в одній горі досі ще ховаються сліди купелів, що витесані в камені». Угольське родовище на берегах р. Малої Угольки розташоване поряд із Драгівським родовищем вуглекислих мінеральних вод аналогічного складу У 1876 у монографії Sziladyi І. серед вказаних 234 джерел найбільш відомими визначені такі драгівські джерела -“Monastir», «Lejkum», «Monchul».

Wiesner F. (1935), так описує Драгівські джерела: «На лівому березі ріки Тереблі в місцевості званій Кваси є 3 вуглекислі лужно-залізисті джерела, названі «Ракоці» (найкраще), «Лейкум“ (у півгодини від нього) та »Менчул“ (у 6 км). Перед Світовою війною діяли в Драгові купелі, але їх будови під час війни було знищено. На правому березі р. Тереблі в місцевості званій Ольшани також є вуглекисле лужно-залізисте джерело».

У 1945 році методи народного лікування в с. Драгово в живописній «Монастирській балці» біля потока Монастир спостерігав Бабинець А. (1963). Бетонні ванни, які заповнювали водою із джерел, збереглися біля Драгова до початку 60-х років XX століття.

Розлив мінеральної води «Драгівська» існував в кінці XIX ст. Він відновився в 1945 році.



Хімічний склад мінеральної води Драгівська
У складі Драгівського родовища мінеральних вод 13 свердловин, 6 джерел, холодних і субтермальних, від малої до високої мінералізації, з різним співвідношенням гідрокарбонатів та хлоридів, однак переважають води Єсентукського типу, тобто групи хлоридно-гідрокарбонатних мінеральних вод. Родовище належить до гідрокарбонатних вод вулканічних порід, приурочених до крейдових відкладів, які конролюються зонами розломів в Драгівсько-Новоселицькій зоні. До них приурочено ї Угольське родовище мінеральних вод.

Вуглекисла холодна середньомінералізована борна хлоридно-гідрокарбонатна мінеральна вода Драгівська розливається зі св. №  9М, розташованої на лівому березі р. Теребля біля підніжжя однієї з вершин Полонинських гір г. Менчул (1487 м) із глибини 50 м, де існувало колишнє відоме джерело «Менчул». Найближчими її аналогами за мінералізацією із вод Єсентукського типу є мінеральна вода «Джава“ св. №  14  (Грузія), “Єсентуки №  4» курорту Єсентуки (Росія), «Ліпічки студенац» курорту Ліпік (Хорватія), «Вінцентка» курорту Лугачовице (Чеська Республіка), джерело «Жозефіна» курорту Щавно (Польща), мінеральні води курортів Константінове — Лазне (Чеська Республіка), Залакарош (Угорщина), Епідот (Греція).

Особливістю хімічного складу Драгівської мінеральної води св.№  9М є збалансоване співвідношення (майже 1:1) гідрокарбонатів та хлоридів, вміст біологічно активних концентрацій йоду (1 мг/л) та брому (6 мг/л), що дуже рідко спостерігається серед мінеральних вод такої мінералізації.



Показання до використання
«Багато професорів і лікарів високої кваліфікації пропонували цю воду як особливий засіб для лікування при захворюваннях легенів, гортані, шлунка, а також сечового міхура, нирок, при наявності цукру у сечі. Вона прекрасна в розведенні з вином», (реклама мінеральної води Драгівська, 1912.)

Цінність цих вод полягає в тому, що завдяки своєму іонному складу-оптимальному співвідношенню гідрокарбонатів і хлоридів — при питному використанні вони позитивно впливають на реакцію шлункового та кишкового соків, електролітний склад крові. Як хлориди, так і гідрокарбонати відіграють велику роль у збереженні сталості буферних систем крові.

Гідрокарбонати допомагають відновити кислотну рівновагу в шлунку та кишечнику, покращують засвоєння їжі. Хлориди допомагають підтримувати єдиний рН у всіх рідинах організму, тонус м’язів, нервової системи.

Виявлено, що при питному вживанні відбувається швидке всмоктування у кров (у межах 1 хвилини) та розповсюдження мінеральної води з її компонентами в органах і тканинах організму та відділення її в жовч, сечу, шлунковий сік (також у межах 1 хвилини).

Однак особливість дії хлоридно-гідрокарбонатних вод, як складних сольових розчинів, полягає у впливі їх на гормональну систему шлунково-кишкового тракту, яка стимулює утворення та виділення жовчі, панкреатичного секрету, активність ферментів шлунка, підшлункової залози. Покращуючи процеси травлення, Драгівська мінеральна вода позитивно впливає також і на обмінні процеси — стимулює ендокринну функцію підшлункової залози, посилює окисні процеси в організмі.

Наявність гідрокарбонатів, кальцію надає їй слизорозчинної, протизапальної дії.
Вміст мікроелементів брому, йоду, літію, цинку (входить до складу інсуліну) позитивно впливає на мінеральний обмін людини. Лікувальні властивості таких вод особливо цінні при станах, коли організм людини втрачає багато води, що призводить також до втрати солей.

Передусім це зустрічається при надмірному потовиділенні в осіб, котрі працюють в умовах підвищеної температури, виконують важку фізичну роботу. У деяких випадках втрати поту можуть сягали 3-х літрів рідини за годину. Такі стани потребують компенсаторного вживання води, солей з метою запобігання недостатності життєво важливих електролітів.

За рівнем мінералізації мінеральна вода Драгівська є гіпотонічним розчином по відношенню до плазми крові, тому має і діуретичну дію.

Мінеральна вода Драгівська призначається при всіх хронічних захворюваннях шлунка з різним типом секреції, захворюваннях жовчного міхура та печінки, підшлункової залози, хворобах обміну речовин, зокрема цукровому діабеті, для лікування та профілактики порушень електролітного та водного обміну, зокрема при надмірній втраті рідини при значному потовиділенні з умов роботи при підвищеній температурі, важких фізичних навантаженнях.

Особливо слід зазначити доцільність питного вживання йодвміщуючих вод для профілактики йоддефіцитних станів у регіонах та біогеохімічних провінціях з нестачею йоду в ґрунтових водах та з тим чи іншим ступенем (від 1 до 4) вірогідності ендемічного зобу (схема-карта України за проф. В. Бардовим).